Посадова інструкція Лікаря-педіатра дільничого

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Метою діяльності є надання кваліфікованої діагностично-лікувальної, профілактичної та реабілітаційної допомоги прикріпленому дитячому населенню в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря за спеціальністю «Лікар-педіатр дільничний» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома.

1.2. На посаду призначається та звільнюється керівником лікувально-профілактичного закладу, у відповідності до чинного законодавства.

1.3. У своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, кодексом законів про працю та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію терапевтичної дільничної допомоги.

2. ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ

2.1. Згідно з графіком роботи, затвердженим адміністрацією закладу, проводити амбулаторний прийом здорових і хворих дітей закріпленої території. Обслуговувати хворих вдома.

2.2.Здійснювати постійний зв'язок з жіночою консультацією, послідовність в спостереженні за вагітними жінками (особливо з груп "ризику").

2.3.Відвідувати на дому новонароджених в перші дні після виписки із пологового будинку і контролювати відвідування новонароджених на дому дільничою сестрою.

2.4. Проводити прийом дітей в поліклініці, призначати їм режим, раціональне харчування, специфічну профілактику рахіту, оцінювати фізичний і нервово-психічний розвиток дітей.

2.5.Проводити профілактичне спостереження за дітьми відповідно до методичних рекомендацій, направляти дітей на консультації до лікарів-спеціалістів і на необхідні лабораторні дослідження.

2.6.Планувати разом з дільничою медичною сестрою профілактичні щеплення, своєчасно та обґрунтовано оформляти медичні протипокази.

2.7. Особливу увагу в роботі на дільниці приділяти новонародженим, дітям до одного року, підліткам, дітям інвалідам.

2.8.Організовувати обстеження, необхідні оздоровчі та профілактичні заходи для дітей перед поступанням в дитячі дошкільні заклади та школи.

2.9.Проводити облік та відбір дітей, які за станом здоров'я потребують оздоровлення в санаторіях.

2.10.Відвідувати хворих дітей на дому в день надходження виклику і надавати їм необхідну лікувальну допомогу з призначенням, при показах, фізіотерапевтичних методів лікування, лікувальної фізкультури, забезпечувати спостереження за хворою дитиною до одужання, госпіталізації чи дозволу лікаря на відвідування поліклініки; хвору дитину першого року життя спостерігати кожного дня.

2.11.Направляти у відповідному порядку дитину на лікування в стаціонар, в необхідних випадках приймати всі міри для своєчасної госпіталізації дитини.

2.12.Інформувати керівництво відділенням про всіх важких дітей на дільниці, не госпіталізованих з якої-небудь причини.

2.13.Інформувати у відповідному порядку санітарно-епідеміологічну станцію про виявлення інфекційних хворих та з підозрою на інфекційне захворювання, проводити комплекс профілактичних заходів, направлених на зниження інфекційних захворювань.

2.14. При виявленні інфекційного хворого заповнювати бланк термінового сповіщення та направляти в СЕС.

2.15. Здійснювати своєчасну госпіталізацію інфекційних хворих.

2.16.Систематично підвищувати свою кваліфікацію і впроваджувати в практику роботи нові методи лікування і пропозиції з наукової організації праці, організовувати та контролювати роботу з дітьми, які потерпіли від аварії на ЧАЕС.

2.17.Оздоровлення, реабілітація та лікування підлітків для передачі в підлітковий кабінет.

2.18.Здійснювати медичне спостереження за дітьми, що знаходяться на диспансерному обліку, організовувати їх огляд профільними фахівцями, відповідне обстеження та лікування, в тому числі санацію осередків хронічної інфекції, а також 1 раз на рік оцінювати ефективність диспансеризації хронічних хворих.

2.19.Забезпечувати наступність щодо медичного спостереження за дітьми, що проживають на території дільниці з профільними фахівцями та медичним персоналом навчальних закладів, лікарем підліткового кабінету

2.20.Забезпечувати медичну підготовку юнаків до призову на військову службу.

2.21.Готувати необхідні медичні документи та подавати на розгляд лікарсько-консультативної комісії для вирішення питання встановлення інвалідності у дитини до 16 років та на МСЕК у дітей старше 16-ти років.

2.22.Визначати показання та подавати документації до ЛКК щодо необхідності здійснення догляду за дитиною у домашніх умовах до досягнення 6 річного віку.

2.23.Проводити просвітницьку роботу на дільниці з питань підтримки грудного вигодовування, раціонального харчування, розвитку і виховання здорової дитини та профілактики захворювань.

2.24.Вести звітно-облікову документацію, затверджену Міністерством охорони здоров’я.

2.25. Скерування хворих на вищі рівні надання медичної допомоги у відповідності до діючого положення.

2.26. Своєчасно проходити профілактичні медичні огляди.

2.27. Систематичне підвищення особистої кваліфікації.

2.28. Забезпечувати чітке та правильне ведення медичної документації.

2.29. Складання планів роботи та забезпечення їх виконання.

2.30. Проводити аналіз роботи та на його основі розробку заходів по поліпшенню діяльності.

2.31. У своїй діяльності додержуватись принципів медичної етики та деонтології, а також загальних морально-етичних норм.

2.32. Зберігати медичну таємницю хворих.

2.33. Виконувати внутрішній трудовий розпорядок.

2.34. Проводити заняття з середнім медичним персоналом по підвищенню його кваліфікації.

2.35. Знати, виконувати самому та вимагати від підпорядкованих медичних працівників виконання:

• правил профілактики СНІДу;

• правил охорони праці;

• правил протипожежної безпеки;

• правил користування апаратурою та обладнанням, що є в кабінеті.

2.36. Виконувати стандарти технологій обстеження та лікування хворих.

2.37. Працювати в спеціальному медичному одязі.

2.38. Керувати роботою підпорядкованого медперсоналу, перевіряти вірність та своєчасне виконання призначень та вказівок щодо лікування та догляду за хворими.

2.39. Уміти працювати на персональному комп'ютері.

2.40. Працювати в тісному контакті з іншими лікарями закладу.

2.41. Виконувати інструкції з профілактики внутрішньолікарняних інфекцій та професійного захворювання.

2.42. Призначати найбільш раціональні та ефективні методи обстеження та лікування.

2.43. Організовувати роботу та здійснювати контроль за проведенням персоніфікованого обліку дитячого населення дільниці.

2.44. Організовувати стаціонари вдома, відвідувати хворого щодня, відзначати основні зміни в його стані і є залежності від стану вносити корекцію в лікування.

2.45. Створити та навчити суспільний актив на дільниці і притягати його для профілактичної роботи на дільниці.

2.46. Контролювати заповнення медичними сестрами медичної документації.

2.47. Вивчати та аналізувати загальну і інфекційну захворюваність, смертність серед дитячого населення своєї дільниці, а також показники, які характеризують організацію та якість обслуговування дитячого населення.

2.48. У випадку невиходу на роботу у зв'язку з хворобою доводити це до відома завідувача відділенням або адміністрації закладу в перший день хвороби.

2.49. Про проведену роботу щодня звітувати в статкабінеті.

2.50. Усіх хворих, які знаходяться на лікарняному листку більше 6 днів направляти до завідувача відділенням для проведення одномоментної ЛК.

2.51. Забезпечити в кабінеті зберігання амбулаторних карт:

• осіб, які знаходяться на лікарняному листку;

• осіб, які знаходяться на лікуванні в умовах домашнього стаціонару.

2.52. Знайомити батьків хворих дітей з можливими ускладненнями під час обстеження проведення профілактичних щеплень та лікування (під підпис).

2.53. Щорічно проходити профілактичні медичні огляди та робити профілактичні імунологічні щеплення.

2.54. Робочим місцем є закріплений кабінет в поліклініці та дільниця, на якій проживає закріплене для обслуговування дитяче населення.

3. ПРАВА

Лікар-педіатр дільничний має право:

3.1. Одержувати необхідну для виконання обов'язків інструктивну та методичну інформацію.

3.2. Призначати та відміняти діагностично-лікувальні засоби залежно від стану хворого.

3.3. В разі ургентного стану хворого самостійно приймати рішення щодо його госпіталізації. Планову госпіталізацію погоджувати із завідувачем відділення.

3.4. Залучати лікарів інших спеціальностей до проведення консультацій хворим.

3.5. Брати участь у нарадах з питань оцінки своєї роботи.

3.6. Бути захищеним від професійних захворювань та заражень:

3.6.1. Вимагати забезпечення засобами індивідуального захисту для профілактики професійних захворювань та заражень.

3.6.2. Бути застрахованим на випадок професійного зараження СНІДом.

3.6.3. В разі відсутності засобів індивідуального захисту відмовити в обслуговуванні ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД.

3.7. Раз на п'ять років підвищувати свою кваліфікацію в навчальних закладах післядипломної освіти.

3.8. Проходити атестацію з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії.

3.9. Безкоштовно користуватись медичною бібліотекою закладу.

3.10. Вимагати від адміністрації забезпечення робочого місця необхідним обладнанням, устаткуванням та канцтоварами для виконання службових обов'язків.

3.11. Вносити пропозиції щодо поліпшення роботи, впровадження нових форм та методів обслуговування хворих.

3.12. На правовий та соціальний захист.

3.13. Віддавати розпорядження підпорядкованому середньому медичному персоналу та контролювати його роботу.

3.14. Вносити пропозиції щодо заохочення та накладення стягнень на середній та молодший медичний персонал, який йому підпорядковано.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

4.1. Лікар-педіатр дільничий несе відповідальність за свою діяльність у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію дільничної педіатричної допомоги населенню.

4.2. Робота лікаря-педіатра дільничного оцінюється завідувачем відділення у відповідності до показників його діяльності та показників рейтингової оцінки діяльності лікарів-педіатрів дільничних.

5. ПОВИНЕН ЗНАТИ

5.1. Чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію педіатричної допомоги дітям.

5.2. Основи права в медицині.

5.3. Права, обов'язки та відповідальність лікаря-педіатра дільничного.

5.4. Організацію швидкої та невідкладної медичної допомоги дітям.

5.5. Нормальну та патологічну анатомію та фізіологію органів та систем дітей всіх вікових груп.

5.6. Патогенез дитячих хвороб.

5.7. Методику обстеження здорової та хворої дитини (опитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація).

5.8. Основи лабораторної, рентгенологічної, ендоскопічної, ультразвукової, функціональної діагностики хвороб внутрішніх органів.

5.9. Клініку дитячих хвороб.

5.10. Диференційну діагностику хвороб.

5.11. Основи дієтотерапії.

5.12. Реабілітацію, диспансеризацію дітей.

5.13.. Основи фармакотерапії та фітотерапії.

5.14. Дію мінеральних вод.

5.15. Методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури.

5.16. Показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування.

5.17. Першу та невідкладну медичну допомогу в клініці внутрішніх органів.

5.18. Сучасну класифікацію хвороб.

5.19. Клініку, діагностику та тактику при інфекційних хворобах та ургентних станах.

5.20. Правила призначення та обліку наркотичних, токсичних та сильнодіючих препаратів.

5.21. Клініку, діагностику та тактику дій при особливо небезпечних інфекційних хворобах.

5.22. Правила оформлення медичної документації.

5.23. Сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

5.24. Правила внутрішнього трудового розпорядку закладу.

5.25. Правила охорони праці та протипожежного захисту.

5.26. Правила користування апаратурою та обладнанням, комп'ютером.

5.27. Профілактику внутрішньолікарняних інфекцій та професійного зараження СНІДом.

5.28. Правила медичної деонтології.

6. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

6.1. Лікар-педіатр дільничний повинен мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальність «Лікувальна справа», інтернатура за фахом «Педіатрія».

6.2. Кваліфікаційні вимоги відповідають стажу роботи за фахом та наявності кваліфікаційної категорії з педіатрії.

7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ'ЯЗКИ) ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ

7.1. Дільничний лікар-педіатр безпосередньо підпорядковується завідувачу відділенням; йому підпорядкована дільнична медична сестра.

7.2. На своїй посаді лікар-педіатр дільничний має зв'язки з: адміністрацією, бухгалтерією: відділом кадрів; профспілкою; господарчою частиною; комісією з контролю якості роботи; протитуберкульозною комісією; протитуберкульозним диспансером; комісією по профілактиці внутрішньолікарняної інфекції, службою охорони праці: санепідстанцією; центром профілактики СНіДу; лікарями-спеціалістами поліклініки; станцією швидкої медичної допомоги; обласним науковим товариством за фахом; стаціонарними відділеннями, аптеками, провізором, реєстратурою; спілкою Червоного Хреста та Червоного Півмісяця; відділом медстатистики; бібліотекою; базами підвищення кваліфікації; обласною атестаційною комісією; службою соціального захисту населення; ЛКК та МСЕК.

7.3. У разі відсутності медичне обслуговування дітей дільниці забезпечує лікар-педіатр дільничний, з яким він працює за принципом взаємозаміняємості.

 Посадова інструкція дільничної сестри медичної

1. 1.     ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Основною метою діяльності є допомога лікарю в організації прийому пацієнтів.

1.2. На посаду призначається та звільняється керівником лікувально-профілактичного закладу у відповідності до чинного законодавства.

1.3. Робота сестри  медичної  здійснюється у відповідності до чинного законодавства про охорону здоров’я, кодексу законів про працю та нормативно-правових актів, що визначають діяльність закладів охорони здоров’я та організацію амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню.

1. 2.     ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ

Для виконання своїх функцій сестра медична кабінету зобов’язана:

2.1. Підготувати перед амбулаторним прийомом пацієнтів робоче місце лікаря, контролюючи наявність необхідного медичного інвентарю, документації.

2.2 Регулювати потік пацієнтів шляхом забезпечення позачергового прийому хворих, які мають на те право.

2.3. Забезпечити наявність листків самозапису хворих на прийом та талонів на прийом до лікаря на поточний день.

2.4. Роз’яснювати хворим способи та порядок підготовки до лабораторних, рентгенологічних, функціональних (інструментальних) досліджень.

2.5. Приймати участь в проведенні санітарно-освітньої роботи серед хворих та роботи по формуванню у населення здорового способу життя.

2.6. Вести облік диспансерних хворих та своєчасно викликати їх на прийом до лікаря.

2.7. Здійснювати у відповідності до призначення лікаря діагностичні та лікувальні маніпуляції.

2.8. Заповнення медичної документації під час прийому хворих.

2.9. Систематично підвищувати свою кваліфікацію шляхом вивчення відповідної літератури, участі в семінарах, конференціях, навчання на курсах підвищення кваліфікації.

2.10. Дотримуватись у роботі правил деонтології та конфіденційності інформації про хворого.

2.11. Оформляти під контролем лікаря медичну документацію: направлення на консультацію, статистичні талони, контрольні карти диспансерних хворих, щоденник роботи середнього медичного персоналу та інше.

2.12. Працювати у спеціальному медичному одязі. Не палити при виконанні службових обов’язків.

 2.13. Бути взірцем у відношенні до свого здоров’я та виконання правил здорового способу життя.

2.14. Щорічно проходити профілактичні медичні огляди та робити профілактичні щеплення.

2.15. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки, правила профілактики професійних захворювань.

2.16. Організовувати поточне та заключне прибирання кабінету.

1. 3.     ПРАВА

Сестра медична кабінету має право:

3.1. Одержувати необхідну для виконання обов’язків інструктивну та методичну інформацію.

3.2. Приймати участь у нарадах з питань оцінки своєї роботи.

3.3. Бути захищеною від професійних захворювань та заражень:.

3.3.1. Вимагати забезпечення засобами індивідуального захисту для профілактики професійних захворювань та заражень.

3.3.2. Бути застрахованою на випадок професійного зараження СНІДом.

3.3.3. В разі відсутності засобів індивідуального захисту відмовити в обслуговуванні ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД.

3.4. Раз на п’ять років підвищувати свою кваліфікацію в навчальних закладах післядипломної освіти.

3.5. Проходити атестацію з метою одержання (підтвердження) кваліфікаційної категорії.

3.6. Вимагати від адміністрації забезпечення робочого місця для виконання службових обов’язків.

3.7. Вносити пропозиції щодо поліпшення роботи, впровадження нових форм та методів обслуговування хворих.

3.8. На правовий та соціальний захист.

3.9. Віддавати розпорядження підпорядкованому молодшому медичному персоналу та контролювати його роботу.

3.10. Вимагати від пацієнтів дотримання правил внутрішнього розпорядку закладу.

3.11. Оволодівати суміжною спеціальністю.

3.12. Працювати за сумісництвом.

3.13. На тарифну відпустку.

1. 4.     ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

4.1. Сестра медична несе відповідальність за свою діяльність згідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів, що визначають діяльність системи охорони здоров’я, та організацію амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню.

4.2. Робота сестри медичної оцінюється лікарем кабінету та головною сестрою медичною закладу відповідно до показників діяльності, виконання службових обов’язків та по виявленій дефектурі в роботі. 

1. 5.     ПОВИННА ЗНАТИ

5.1. Чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію амбулаторно-поліклінічної та гастроентерологічної допомоги населенню.

5.2. Основи права в медицині.

5.3. Права, обов’язки  та відповідальність медичної сестри.

5.4. Нормальну та патологічну анатомію та фізіологію органів та систем людини.

5.5. Основи дієтотерапії.

5.6. Основи фармакотерапії та фітотерапії.

5.7. Першу та невідкладну медичну допомогу.

5.8. Клініку, діагностику та тактику дій при особливо небезпечних інфекційних хворобах.

5.9. Правила оформлення медичної документації.

5.10. Правила внутрішнього трудового розпорядку закладу.

5.11. Правила з охорони праці та протипожежного захисту.

5.12. Профілактику внутрішньолікарняних інфекцій та професійного зараження СНІДом, гепатитом.

5.13. Правила медичної деонтології.

5.14. Основи здорового способу життя.

5.15. Методику підготовки хворих до досліджень (лабораторних, інструментальних).

5.16. Правила виписки рецептів.

5.17. Основи диспансеризації населення.

1. 6.     КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

6.1. На посаду сестри медичної призначається особа, яка закінчила навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю «Медична сестра», «Фельдшер».

6.2. Кваліфікаційні вимоги відповідають стажу роботи за фахом та якості кваліфікаційної категорії

7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ’ЯЗКИ) ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ

7.1. У своїй діяльності сестра медична підпорядковується лікарю, з яким працює в кабінеті, та головній сестрі медичній закладу.

7.2. В межах закладу має зв’язки: з адміністрацією, бухгалтерією, відділом кадрів, реєстратурою, діагностичною службою, лікарями-спеціалістами поліклініки, відділенням профілактичних оглядів, службою охорони здоров’я, господарчою частиною, відділом медичної статистики, профспілковим комітетом.

7.3.  Професійні зв’язки за межами закладу із: стаціонарним відділенням, СЕС, Центром профілактики СНІДу, станцією швидкої медичної допомоги, аптеками, базами підвищення кваліфікації, атестаційною комісією.

                           Посадова інструкція вузькопрофільного спеціаліста

1. 1.     Загальні положення

1.1.  Метою діяльності вузько-профільного спеціаліста є надання медичної допомоги  дітям, впровадження нових  методів діагностики,  лікування та реабілітації та профілактики захворювань у дітей. 

1.2. На посаду призначається та звільнюється керівником лікувально-профілактичного закладу, у відповідності до чинного законодавства.

1.3. У своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров’я, нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медичної допомоги дітям.

1. 2.     ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ

Вузько-профільний спеціаліст дитячий зобов’язаний:

2.1. Надавати спеціалізовану медичну допомогу дітям.

2.2. Застосовувати сучасні методи дослідження, діагностики та лікування.

2.3. Проводити роботу з раннього виявлення патології у дітей та їх активного оздоровлення.

2.4. Здійснювати нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів.

2.5. Працювати в тісному контакті з лікарями інфекційного, хірургічного профілів, проводити консультації хворих.

2.6. Дотримуватися принципів медичної деонтології.

2.7. Керувати роботою підпорядкованого середнього медичного персоналу.

2.8. Планувати роботу та проводити аналіз її результатів.

2.9. Вести лікарську документацію.

2.10. Брати участь у поширенні медичних знань серед населення, дітей та їх батьків. Пропагувати серед пацієнтів здоровий спосіб життя.

2.11. Забезпечувати конфіденційність інформації про пацієнтів.

2.12. Виконувати інструкції з охорони праці та протипожежного захисту, дотримуватися правил профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій та професійного зараження СНІДом.

2.13. Контролювати дотримання правил безпеки і режиму.

2.14. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку закладу.

2.15. Звітувати про свою роботу в установлені терміни відповідно до форм статистичної звітності.

2.16. Постійно удосконалювати свій професійний рівень. Раз на п’ять років проходити курси підвищення кваліфікації та атестацію на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії.

2.17. Щорічно проходити профілактичні медичні огляди.

2.18. Працювати в спеціальному медичному одязі.

1. 3.     ПРАВА

Вузько-профільний спеціаліст дитячий має право:

3.1. Одержувати необхідну для виконання обов’язків інструктивну та методичну інформацію.

3.2. Призначати та відміняти діагностичні процедури залежно від стану дитини.

3.3. Залучати лікарів інших спеціальностей до проведення консультацій хворим.

3.4. Приймати участь у нарадах з питань оцінки своєї роботи.

3.5. Бути захищеним від професійних захворювань та заражень.

3.5.1. Вимагати забезпечення засобами індивідуального захисту для профілактики професійних захворювань та заражень.

3.5.2. Бути застрахованим на випадок професійного зараження СНІДом.

3.6. Проходити атестацію з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії.

3.7. Вимагати від адміністрації забезпечення робочого місця необхідними канцтоварами для виконання службових обов’язків.

3.8. Вносити пропозиції щодо поліпшення роботи, впровадження нових форм та методів обслуговування хворих.

3.9. На правовий та соціальний захист.

3.10. Віддавати розпорядження підпорядкованому середньому медичному персоналу та контролювати його роботу.

3.11. Вносити пропозиції щодо заохочення та накладення стягнень на середній та молодший медичний персонал, який йому підпорядковано.

1. 4.     Відповідальність

4.1. Вузько-профільний спеціаліст дитячий  несе відповідальність за свою діяльність у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медичної допомоги населенню.

4.2. Робота вузько-профільного спеціаліста дитячого оцінюється керівником закладу лікувально-профілактичного закладу відповідно до стандартів технологій лікувально-діагностичного процесу та показників його діяльності.

1. 5.     ПОВИНЕН ЗНАТИ

5.1. Чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів правління та закладів охорони здоров’я, організацію медичної допомоги населенню.

5.2. Основи права в медицині.

5.3. Права, обов’язки та відповідальність вузько-профільного спеціаліста дитячого.

5.4. Організацію педіатричної, вузько-профільної, швидкої та невідкладної медичної допомоги.

5.5. Будову органів та систем.

5.6. Нормальну та патологічну анатомію і фізіологію органів та систем людини.

5.7. Основи водного, електролітного, мінерального обміну, кислотно-основної рівноваги, показники гомеостазу в нормі та патології.

5.8. Загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження.

5.9. Діагностику, диференційну діагностику, клініку, методи лікування, реабілітацію, диспансеризацію при захворюваннях.

5.10. Основи фармакотерапії та фітотерапії.

5.11. Механізм дії мінеральних вод.

5.12. Методи фізіотерапії, лікувальної фізкультури та психотерапії.

5.13. Показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування.

5.14. Організацію служби інтенсивної терапії та реанімації в практиці.

5.15. Форми та методи санітарно-освітньої роботи.

5.16. Основи профілактики і своєчасної діагностики злоякісних утворень.

5.17. Правила оформлення медичної документації.

5.18. Правила внутрішнього трудового розпорядку закладу.

5.19. Правила охорони праці та протипожежного захисту.

5.20. Профілактику внутрішньолікарняних інфекцій та професійного зараження СНІДом.

5.21. Правила медичної деонтології.

5.22. Сучасну наукову літературу на науково-практичну періодику за фахом.

1. 6.     КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

6.1. Вузько-профільний спеціаліст дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Педіатрія». Проходження інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» з наступною спеціалізацією з «Дитячої гастроентерології». Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

6.2. Вузько-профільний спеціаліст дитячий першої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Педіатрія». Проходження інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» з наступною спеціалізацією з «Дитячої гастроентерології». Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

6.3. Вузько-профільний спеціаліст дитячий другої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Педіатрія». Проходження інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» з наступною спеціалізацією з «Дитячої гастроентерології». Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

6.4. Вузько-профільний спеціаліст дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Педіатрія». Проходження інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» з наступною спеціалізацією з «Дитячої гастроентерології». Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ’ЯЗКИ) ЗА ПРОФЕСІЄЮ, ПОСАДОЮ

7.1. У своїй діяльності Вузько-профільний спеціаліст дитячий безпосередньо підпорядковується керівнику лікувально-профілактичного закладу.

7.2. Лікарю підпорядкований середній та молодший медичний персонал.

7.3. В межах поліклініки має зв’язки: з адміністрацією; бухгалтерією, з відділом кадрів, реєстратурою, діагностичною службою, лікарями інших спеціальностей,  службою охорони праці; відділом медичної  статистики.

7.4. Професійні зв’язки за межами поліклініки із: санепідстанцією; центром профілактики СНІДу; базами підвищення кваліфікації; обласною атестаційною комісією.

Розпочала роботу «Клініка, дружня до молоді»

У грудні в складі КЗ «Луцька міська дитяча поліклініка» почала функціонувати принципово нова структура з надання медико – соціальних послуг підліткам та молоді - «Клініка, дружня до молоді» (далі – КДМ). Основним в реалізації ідеології КДМ є надання допомоги підліткам та молоді через розуміння їхніх проблем, спільний пошук шляхів зміни ризикованої поведінки, спрямованих на збереження здоров’я.

Саме у підлітковому віці істотно зростає ризик інфікування інфекціями, що передаються статевим шляхом та виникнення незапланованої вагітності. Діяльність КДМ спрямована на профілактику та лікування захворювань, поява яких пов’язана з ризикованою сексуальною поведінкою, інформаційний та консультативний супровід клієнта, створення психологічно комфортних умов, які полегшать проходження лікування, вирішення соціальних і психологічних проблем для кожного клієнта.

Напрямки діяльності КДМ:

Діяльність КДМ здійснюється за напрямками: консультативний, профілактичний, лікувально – діагностичний, соціальний та інформаційно – просвітницький.

Консультативний напрямок включає роботу, яка спрямована на формування відповідальної поведінки в статевих та міжособистісних стосунках, збереження репродуктивного та психічного здоров’я, профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ, попередження виникнення ризикованої сексуальної поведінки та зменшення впливу від її наслідків. Цей напрямок включає також психологічне, соціально – педагогічне та консультування з правових питань.

У КДМ використовуються такі види консультування, як індивідуальне та групове; консультування по телефону довіри тощо.

Профілактичний напрямок включає такі основні підходи: інформаційно – просвітницькі заходи, що мають на меті формування у молоді іміджу здорової людини, яка відповідає за свою поведінку; розробку та розповсюдження інформаційно – просвітницьких матеріалів з питань збереження здоров’я, навчання та роботу волонтерів, проведення тренінгів та семінарів для батьків, педагогів, співпрацю з ЗМІ.

Лікувально – діагностичний напрямок включає профілактичний огляд, діагностику та лікування розладів репродуктивного здоров’я, інших захворювань за напрямком роботи КДМ та переадресацію до профільних закладів у разі необхідності, а також проведення дотестового консультування з питань ВІЛ/СНІДу.

Суттєва відмінність КДМ від інших медичних закладів полягає у тому, що ця клініка надає не лише медичний, а й психологічний та соціальний комплекс послуг на принципах дружнього підходу до молоді, забезпечуючи при цьому анонімність та конфіденційність послуг. Клієнти клініки можуть звертатися для консультування самостійно, без батьків або у супроводі друзів. У діяльності КДМ переважає профілактична спрямованість.

КДМ реалізує принципи дружнього підходу.

Принципи роботи КДМ:

Дружній підхід передбачає не лише розуміння та прийняття проблем підлітків та молоді, а й наявність навченого персоналу та підготовленої медичної бази. Дружній підхід базується на принципах доступності, добровільності, доброзичливості, конфіденційності, анонімності та неосудливого ставлення до відвідувача. Ці принципи ґрунтуються на психологічних особливостях підліткового віку, переплітаються та доповнюють один одного. Це внутрішнє переконання всіх співробітників КДМ, на якому базується відношення до пацієнтів клініки, це фундамент для її функціонування як моделі – організації послуг та структури.

Принцип доступності:

Молоді люди мають реальну можливість отримання послуг, а саме: простоту процедури звернення. Безоплатний прийом чи доступна ціна, комплексність допомоги, можливість одержати додаткову інформацію.

Принцип добровільності:

У КДМ створені всі умови для того. щоб свідомо, самостійно направити молодих людей у клініку, де їм будуть надані необхідні послуги, а також залучити їх до діяльності.

Принцип доброзичливості:

Молоді люди отримують лише доброзичливе ставлення з боку персоналу клініки, робота побудована на розумінні та прийнятті особливостей підліткового віку, терпимості, повазі, конфіденційності, підтримці у висловлюванні власної думки.

Важливими складовими цього принципу є:

- принцип конфіденційності;

- анонімності та неосудливого ставлення до відвідувача.

Конфіденційність – збереження лікарської таємниці.

Анонімність - відвідувачі клініки не ідентифікуються, аби запобігти можливості використання медичних свідчень всупереч їхнім інтересам або зашкодити їм. Це основний принцип, котрий реалізується за індивідуальним проханням клієнта, відповідно до його бажання. Від підлітка не вимагають паспортних даних та адресу.

Принцип неосудливого ставлення до відвідувача:

Молоді люди дуже негативно реагують на оціночне судження дорослих. Персонал враховує, що з певною цільовою групою доводиться вирішувати надто чутливі питання, які стосуються, наприклад, наслідків статевих стосунків, допомагає сформувати запитання чи проблему, налаштовує молодь на відверту розмову.

Необхідною умовою дотримання вищенаведених принципів є обізнаність з потребами та основними проблемами підлітків. мотивами їх звертань у клініку. Цьому сприяє активна участь молоді в роботі КДМ для розв’язання проблем особистого здоров’я та участі в роботі клініки на волонтерських засадах і отримання регулярного «зворотнього зв’язку» відвідувачів через анкетування, проведення фокус - груп, використання відеоматеріалів, створення сайту клініки і т.д.

Робота КДМ починається з консультування, котре забезпечується на всіх подальших етапах діагностики та лікування, разом з соціальним супроводом. Цільовою групою КДМ є діти віком 10 – 18 років та молоді люди до 24 років, однак основною цільовою групою КДМ є діти підліткового віку.

Заключний етап сертифікаційного аудиту на відповідність стандарту ISO 9001 у комунальному закладі «Луцька міська дитяча поліклініка»

22 - 23 вересня 2011р. відбувся сертифікаційний аудит на відповідність стандартам якості ISO 9001 у комунальному закладі «Луцька міська дитяча поліклініка». Установа стала першою серед дитячих медичних закладів України, які визначили для себе потребу у запровадженні системи управління якістю надання медичних послуг та самостійно ініціювали її запровадження. Серед медичних установ для дорослих система управління якістю вже функціонує у Луцькій міській поліклініці для дорослих№1.

Підготовчий період до впровадження системи тривав більше року. Луцька дитяча поліклініка є другим по величині та кількості працюючих медичним закладом у місті після міської клінічної лікарні. Структурно та організаційно заклад складний в управлінні ще й тим, що складається з трьох приміщень, розташованих у різних кінцях міста для зручності та наближення медичної допомоги дітям за територіальним принципом (центральний корпус – по вул. Чорновола, 1, філія – по пр. Волі, 3а та сімейне відділення – по вул. Львівській, 63).

Постійно зростаючі вимоги до якості надання медичної допомоги дітям, погіршення популяційного стану здоров’я дітей та складні фінансово-економічні умови існування медичної галузі обумовили потребу у пошуку інноваційних способів оптимального вирішення назрілих проблем, реструктуризації роботи відділень та формуванні свідомості персоналу на задоволення пацієнтів якістю наданих медичних послуг. З метою досягнення максимальної результативності та оптимізації роботи закладу з орієнтацією на пацієнта, стратегічним рішенням керівництва закладу у 2010 році було запровадження у закладі системи управління якістю. Протягом півтора року відбувалися консультації робочої групи та персоналу спеціалістом з впровадження СУЯ та поступова перебудова свідомості медичних працівників на принципово нове розуміння медичної допомоги: як послуги, орієнтованої на задоволеність пацієнта. У червні 2011року відбувся перший етап сертифікаційного аудиту, а у вересні (21 – 23.09.2011р.) - його заключний етап. Була оцінена здатність організації виконувати вимоги замовників медичних послуг - пацієнтів, дотримання працівниками законодавчих та регламентуючих вимог, а також прагнення закладу до постійного поліпшування та удосконалення результативності системи управління якістю.